Міжнародний день праці — свято, що відзначається в 143 країнах 1 травня або у перший понеділок травня.

Святкування є знаком пам'яті про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року. Того дня сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вимагали впровадження 8-годинного робочого дня. До протестів трудівників Чикаго приєдналися робітники Нью-Йорка, Балтимора, Вашингтона, Мілвокі, Цинциннаті, Пітсбурга, Детройта тощо. Проте демонстрацію зірвали працедавці та представники влади, які сподівалися приглушити робітничий рух, знищивши його лідерів. Цей день став апогеєм боротьби за 8-годинний робочий день. Він закінчився зіткненнями з поліцією і кровопролиттям.

Через три роки, у липні 1889 року, у Парижі відбувся конгрес II Інтернаціоналу, де вирішили вважати 1 травня Днем міжнародної солідарності трудящих. Конгрес запропонував щорічно відзначати цей день демонстраціями із соціальними вимогами. Відтоді він став носити не стільки соціальний, скільки політичний характер: знак протесту робітників проти так званих класових ворогів.

1 травня 1890 року до протестів долучилися у Австрії, Чехії, Франції, Угорщині, Італії, Франції, Львові та багатьох інших містах Європи й Америки.

З середини 1890-х років на травневих демонстраціях почали проголошуватися вимоги покращення життєвих умов, заклики до міжнародної солідарності й боротьби проти мілітаризму та війни.

В часи незалежності України «День міжнародної солідарності трудящих» перейменували на «День праці».

Цей день об'єднує багатьох людей з різних країн світу, адже всі мріють про гідні умови праці та життя у справедливому суспільстві, де кожну роботу поважають, цінують.