Щороку 19 червня світова спільнота відзначає Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Цю дату було проголошено Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй резолюцією A/RES/69/293 у 2015 році з метою привернення уваги до проблеми сексуального насильства, пов’язаного зі збройними конфліктами, вшанування постраждалих, а також підтримки зусиль, спрямованих на запобігання таким злочинам і подолання їхніх наслідків.

Дата 19 червня обрана на знак вшанування ухвалення Радою Безпеки ООН у 2008 році резолюції 1820, яка вперше офіційно визнала сексуальне насильство під час війни загрозою міжнародному миру та безпеці. Документ наголосив, що зґвалтування та інші форми сексуального насильства можуть використовуватися як метод ведення війни, залякування населення, примусового переміщення людей або руйнування суспільних зв’язків.

Сексуальне насильство в умовах конфлікту є грубим порушенням прав людини та норм міжнародного гуманітарного права. Його жертвами можуть ставати жінки, чоловіки та діти незалежно від віку, національності чи соціального статусу. Наслідки таких злочинів часто мають тривалий характер і завдають серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини, впливаючи також на її родину та громаду.

Після початку Війни за Незалежність України міжнародні організації, правозахисні інституції та державні органи неодноразово документували факти сексуального насильства, вчиненого російськими військовими на тимчасово окупованих територіях. Такі дії розглядаються як серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та можуть кваліфікуватися як воєнні злочини. Україна спільно з міжнародними партнерами здійснює документування цих злочинів, надає допомогу постраждалим і працює над притягненням винних до відповідальності.

На сьогодні Генеральною прокуратурою розслідується щонайменше 363 випадки сексуального насильства, пов’язаних з військовою агресією рф проти України. Факти злочину офіційно зафіксовані не лише українськими правоохоронцями, а й міжнародними партнерами. Серед постраждалих – діти, жінки і чоловіки.

Важливим напрямом цієї роботи є створення системи комплексної підтримки постраждалих. В Україні впроваджуються механізми надання медичної, психологічної, соціальної та правової допомоги людям, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною. До цієї діяльності долучаються органи державної влади, громадські організації та міжнародні партнери, зокрема установи системи ООН.

Пам’ять про постраждалих і солідарність із ними є невід’ємною складовою міжнародних зусиль, спрямованих на відновлення справедливості, утвердження верховенства права та збереження людської гідності.